Нанесение надписей, епитафий и портрета на памятник

Памятники из гранита Коростышев

Эпитафия (от греч. epitáphios — надгробный), надмогильная надпись, преимущественно стихотворная: небольшое стихотворение, обычно с обращением к покойнику или от покойника к прохожим («Прохожий, стой!…» и т. п.). Существовала и как реальная надпись и как фиктивная (в сборнике стихов). В европейской литературе Э. появляется как разновидность античной
эпиграммы (у Симонида Кеосского, 5 в. до н. э., и др.); как литературно-художественный жанр пользуется популярностью в эпоху средних веков, Возрождения и классицизма, затем постепенно выходит из употребления; дольше других живёт пародическая, сатирическая Э., близкая к эпиграмме нового времени (например, у Р. Бёрнса). В новое время реальные Э., имеющие художественное достоинство, — редкое явление (Э. борцам революции на Марсовом поле А. В. Луначарского).

Значение слова «Эпитафия» в Большой Советской Энциклопедии

Епітафія — від грец. epitaphios — надгробний.
Намогильний напис, переважно у віршованій формі.
Літературний твір, написаний у зв’язку зі смертю чи втратою кого-небудь. В поезії стилізована епітафія стала самостійним жанром в епоху класицизму. Зміст переважно панегіричний, але часто і сатиричний як в епіграмі.
Як літературний жанр епітафія з’являється в давній Греції та Римі. Пізніше стали писати епітафії на смерть неіснуючої особи з метою осміяти вади певної людини чи людського типу. Такі сатиричні епітафії писав Р. Берне. До такого різновиду сатиричних епітафій належать і автоепітафії — написи на власну уявлювану смерть. Відомі автоепітафії давньогрецького поета Мегара та російського поета В. Соловйова. В давній українській літературі до жанру епітафій зверталися Л. Баранович, В. Ясинський, Ф. Прокопович, Г. Сковорода. У XX столітті сатиричні епітафії писали В. Еллан-Блакитний, В. Симоненко, М. Сом.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Эпитафии: Епітафії:
Помним, любим, скорбим. Любимо, пам’ятаємо, сумуємо.
Вечная память о тебе в сердцах родных. Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.
Слова и слезы бессильны передать всю глубину нашего горя. Слова й сльози неспроможні передати всю глибину нашого горя.
И взыщут творившие добро
Воскресение жизни.
І вийдуть ті, хто творив добро,
У воскресіння життя.
Блаженны плачущие:
ибо они утешатся.
Блаженні плачучі:
тому що вони утішаться.
Ты всегда в памяти нашей. Ти завжди в пам’яті нашої.
Смерть есть всему успокоение. Смерть є всьому заспокоєння.
Отче, в руки твои передаю дух мой. Отче, у руки твої передаю дух мій.
Словами не высказать, слезами не выплакать — Наше горе.
Ты всегда в наших сердцах.
Словами не висловити, слізьми не виплакати — Наше горе.
Ти завжди в наших серцях.
Ты ушел из жизни, а из сердца — нет. Ти пішов з життя, а із серця — ні.
Покойся, милый прах, до радостного утра! Спочивай, милий порох, до радісного ранку!
Светлый, чистый образ твой всегда с нами. Світлий, чистий образ твій завжди з нами.
Тому, кто дорог был при жизни,
От тех, кто любит и скорбит.
Тому, хто доріг був при житті,
Від тих, хто любить і вболіває.
Нет больше горя, чем горечь от утраты. Немає більше горя, чим гіркота від втрати.
Живой тебя представить так легко,
Что в смерть твою поверить невозможно.
Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо.
Вы, листочки, не шумите, нашу маму не будите. Ви, листочки, не шуміть, нашу маму не будіть.
Уйдя из жизни все еще живешь,
Ты, в наших помыслах, мечтаньях.
Пішовши з життя, все ще живеш
Ти, в наших помислах і мріях.
Не выразить словами всей скорби и печали,
В сердцах и памяти всегда ты с нами.
Не виразити словами всієї скорботи й сум,
У серцях і пам’яті завжди ти з нами.
Спи доченька, любимая, спокойно,
Ты свой короткий путь прошла честно и радостно.
Спи, донечко, улюблена, спокійно,
Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно.
Спасибо за вместе прожитые годы… Спасибі за разом прожиті роки…
Спи спокойно, дорогой сын. Спи спокійно, дорогий сину.
В сердцах людей оставил след,
Память о тебе вечно жива.
В серцях людей залишив слід,
Пам’ять про тебе вічно жива.
Светлая память о тебе,
Навсегда останется в наших сердцах.
Світла пам’ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях.
Нашу боль не измерить, и в слезах не излить,
Мы тебя, как живого — будем вечно любить.
Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити,
Ми тебе, як живого — будемо вічно любити.
«Я девушкой, невестой умерла…» «Я дівчиною, нареченою вмерла…»
«Наконец счастлив». «Нарешті щасливий».
Человеку, который увидел ангела. Людині, котра побачила ангела.
Спешите делать добро!» «Поспішайте робити добро!»
Тепло души твоей осталось вместе с нами. Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.
Когда уходит близкий человек,
В душе остается пустота,
Которую ничем не залечить.
Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.
Все было в нем — душа, талант и красота,
Искрилось все для нас, как светлая мечта.
Все було в ньому — душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія.
Светлый образ твой в памяти нашей. Світлий образ твій у пам’яті нашій.
Ты рано ушел от нас, наш любимый,
Унес наше счастье и радость.
Ти рано пішов від нас, наш улюблений,
Відніс наше щастя й радість.
Тише, березы, Листвой не шумите,
Сына …………… Вы мне не будите!
Тихіше, берези, Листям не шуміть,
Сина …………… Ви мені не будіть!
Ангел родной, прости – виновата,
Что не была в час смерти рядом с тобой.
Ангеле мій рідний, вибач — винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою.
Как много нашего ушло с тобой,
Как много твоего осталось с нами.
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.
Память о тебе останется навсегда в наших сердцах. Пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.
Тому, кто дорог был при жизни,
От тех, кто любит и скорбит.
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і скорбить.
Одной звездой стало меньше на земле,
Одной звездой стало больше на небе.
Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
И сердцу больно, и горю нет конца. І серцю боляче, і горю немає кінця.
Почто так рано нас оставил,
Так рано в вечность отошел?
Чому так рано нас залишив,
Так рано в вічність відійшов?
Прости!
Ещё увидимся опять с тобой.
Пробач!
Ще побачимось знову з тобою.
Лежал бы ты — читал бы я. Лежав би ти — читав би я.
Какая шутка — наша жизнь земная!
Так думал я. Теперь я это знаю.
Яким же жартом є наше земне життя!
Так думав я. Тепер же — я це знаю.
Вечно будет о тебе слеза матери,
Грусть отца, одиночество брата,
Скорбь бабушки и дедушки.
Вічно буде про тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.
Великой скорби не измерить,
Слезами горю не помочь.
Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити.
Вечная память о тебе в сердцах родных. Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.
Любим тебя, гордимся тобой,
И в памяти нашей всегда ты живой.
Любимо тебе, пишаємся тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.
Как капли росы на розах,
На щеках моих слезы.
Спи спокойно, милый сын,
Все тебя мы любим,
Помним и скорбим.
Як на трояндах краплі роси,
На щоках моїх краплі сльози.
Спи спокійно, милий син,
Всі тебе ми любимо,
Пам’ятаєм і скорбим.
Опустела без тебя земля. Спорожніла без тебе земля.
Был праведен и непорочен и ходил пред Богом! Був праведний і непорочний і ходив перед Богом!
Да воздаст Господь за дело твое,
И да будет тебе полная награда от Господа Бога,
К которому ты пришел, чтобы успокоиться под Его крылами!
І віддячить Господь за справу твою,
І буде тобі повна нагорода від Господа Бога,
До якого ти прийшов, щоб заспокоїтись під Його крилами!
Что это за памятник, который я вижу?
Это могила человека Божия!
Що це за пам’ятник, котрий я зараз бачу?
Це могила людини Божої!
Умер он в доброй старости,
Насыщенный жизнию,
Богатством и славою…
Помер він у добрій старості,
Насичений життям,
Багатством і славою…
Жизнь моя — дуновение! Життя моє — подих!
В вечной памяти будеть праведник;
Не убоится худой молвы!
У вічній пам’яті праведний буде;
Не боїться він звістки лихої!
Вернуть нельзя,
Забыть невозможно.
Повернути не можна,
Забути неможливо.
Вот и ВСЁ. От і ВСЕ.
И скучно, и грустно,
И не кому руку подать.
І нудно, і сумно,
І нема кому руки подати.
Слова и слезы бессильны передать,
Всю глубину нашего горя.
Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя.
Ты всегда в памяти нашей. Ти завжди в пам’яті нашій.
Любимый человек не умирает,
Он с нами просто жить перестает.
Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто жити перестає.
Как рано ты ушел, родной,
Оставив нам печаль и боль.
Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль.
Ты память счастья,
Что умчалось прочь.
Ти пам’ять щастя,
Що помчалось геть.
Земной путь краток,
Память вечна.
Земний шлях короткий,
Пам’ять вічна.
Тому, кто дорог был при жизни.
От тех, кто любит и скорбит.
Нет таких слов, чтобы выразить
Всю боль и скорбь души нашей.
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і скорбить.
Немає таких слів, щоб виразити
Весь біль і скорботу душі нашої.
Тепло души твоей
осталось вместе с нами.
И сердцу больно,
И горю нет конца.
Тепло душі твоєї
залишилось разом з нами.
І серцю боляче,
I горю немає кінця.
Любим тебя,
и в памяти нашей всегда ты жива.
В сердцах людей, оставив след,
Память о тебе вечно жива.
Любимо тебе,
і в пам’яті нашій завжди ти жива.
У серцях людей, залишивши слід,
Пам’ять про тебе вічно жива.
Что можно выразить словами,
Коль сердце онемело? Ты, Господи содеял,
Что угодно тебе.
Що можна виразити словами,
Якщо серце оніміло? Ти, Господи вчинив,
Що завгодно тобі.
Любящие тебя Люблячі тебе
В руки твои Господи
Предаю дух мой.
В руки твої, Господи,
Віддаю дух мій.
Дорогой, милой маме. Да будет воля твоя. Дорогій, милій мамі. І буде воля твоя.
Яндекс.Метрика