| Эпитафия (от греч. epitáphios — надгробный), надмогильная надпись, преимущественно стихотворная: небольшое стихотворение, обычно с обращением к покойнику или от покойника к прохожим («Прохожий, стой!…» и т. п.). Существовала и как реальная надпись и как фиктивная (в сборнике стихов). В европейской литературе Э. появляется как разновидность античной эпиграммы (у Симонида Кеосского, 5 в. до н. э., и др.); как литературно-художественный жанр пользуется популярностью в эпоху средних веков, Возрождения и классицизма, затем постепенно выходит из употребления; дольше других живёт пародическая, сатирическая Э., близкая к эпиграмме нового времени (например, у Р. Бёрнса). В новое время реальные Э., имеющие художественное достоинство, — редкое явление (Э. борцам революции на Марсовом поле А. В. Луначарского). Значение слова «Эпитафия» в Большой Советской Энциклопедии |
Епітафія — від грец. epitaphios — надгробний. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. |
| Эпитафии: | Епітафії: |
| Помним, любим, скорбим. | Любимо, пам’ятаємо, сумуємо. |
| Вечная память о тебе в сердцах родных. | Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних. |
| Слова и слезы бессильны передать всю глубину нашего горя. | Слова й сльози неспроможні передати всю глибину нашого горя. |
| И взыщут творившие добро Воскресение жизни. |
І вийдуть ті, хто творив добро, У воскресіння життя. |
| Блаженны плачущие: ибо они утешатся. |
Блаженні плачучі: тому що вони утішаться. |
| Ты всегда в памяти нашей. | Ти завжди в пам’яті нашої. |
| Смерть есть всему успокоение. | Смерть є всьому заспокоєння. |
| Отче, в руки твои передаю дух мой. | Отче, у руки твої передаю дух мій. |
| Словами не высказать, слезами не выплакать — Наше горе. Ты всегда в наших сердцах. |
Словами не висловити, слізьми не виплакати — Наше горе. Ти завжди в наших серцях. |
| Ты ушел из жизни, а из сердца — нет. | Ти пішов з життя, а із серця — ні. |
| Покойся, милый прах, до радостного утра! | Спочивай, милий порох, до радісного ранку! |
| Светлый, чистый образ твой всегда с нами. | Світлий, чистий образ твій завжди з нами. |
| Тому, кто дорог был при жизни, От тех, кто любит и скорбит. |
Тому, хто доріг був при житті, Від тих, хто любить і вболіває. |
| Нет больше горя, чем горечь от утраты. | Немає більше горя, чим гіркота від втрати. |
| Живой тебя представить так легко, Что в смерть твою поверить невозможно. |
Тебе живою уявити легко так, Що в смерть твою повірить неможливо. |
| Вы, листочки, не шумите, нашу маму не будите. | Ви, листочки, не шуміть, нашу маму не будіть. |
| Уйдя из жизни все еще живешь, Ты, в наших помыслах, мечтаньях. |
Пішовши з життя, все ще живеш Ти, в наших помислах і мріях. |
| Не выразить словами всей скорби и печали, В сердцах и памяти всегда ты с нами. |
Не виразити словами всієї скорботи й сум, У серцях і пам’яті завжди ти з нами. |
| Спи доченька, любимая, спокойно, Ты свой короткий путь прошла честно и радостно. |
Спи, донечко, улюблена, спокійно, Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно. |
| Спасибо за вместе прожитые годы… | Спасибі за разом прожиті роки… |
| Спи спокойно, дорогой сын. | Спи спокійно, дорогий сину. |
| В сердцах людей оставил след, Память о тебе вечно жива. |
В серцях людей залишив слід, Пам’ять про тебе вічно жива. |
| Светлая память о тебе, Навсегда останется в наших сердцах. |
Світла пам’ять про тебе Назавжди залишиться в наших серцях. |
| Нашу боль не измерить, и в слезах не излить, Мы тебя, как живого — будем вечно любить. |
Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити, Ми тебе, як живого — будемо вічно любити. |
| «Я девушкой, невестой умерла…» | «Я дівчиною, нареченою вмерла…» |
| «Наконец счастлив». | «Нарешті щасливий». |
| Человеку, который увидел ангела. | Людині, котра побачила ангела. |
| Спешите делать добро!» | «Поспішайте робити добро!» |
| Тепло души твоей осталось вместе с нами. | Тепло душі твоєї залишилось разом з нами. |
| Когда уходит близкий человек, В душе остается пустота, Которую ничем не залечить. |
Коли йде близька людина, В душі залишається порожнеча, Яку нічим не залікувати. |
| Все было в нем — душа, талант и красота, Искрилось все для нас, как светлая мечта. |
Все було в ньому — душа, талант, краса, Іскрилось все для нас, як світла мрія. |
| Светлый образ твой в памяти нашей. | Світлий образ твій у пам’яті нашій. |
| Ты рано ушел от нас, наш любимый, Унес наше счастье и радость. |
Ти рано пішов від нас, наш улюблений, Відніс наше щастя й радість. |
| Тише, березы, Листвой не шумите, Сына …………… Вы мне не будите! |
Тихіше, берези, Листям не шуміть, Сина …………… Ви мені не будіть! |
| Ангел родной, прости – виновата, Что не была в час смерти рядом с тобой. |
Ангеле мій рідний, вибач — винна, Що не була в годину смерті поруч із тобою. |
| Как много нашего ушло с тобой, Как много твоего осталось с нами. |
Як багато нашого пішло з тобою, Як багато твого залишилося з нами. |
| Память о тебе останется навсегда в наших сердцах. | Пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. |
| Тому, кто дорог был при жизни, От тех, кто любит и скорбит. |
Тому, хто дорогим був при житті, Від тих, хто любить і скорбить. |
| Одной звездой стало меньше на земле, Одной звездой стало больше на небе. |
Однією зіркою стало менше на землі, Однією зіркою стало більше на небі. |
| И сердцу больно, и горю нет конца. | І серцю боляче, і горю немає кінця. |
| Почто так рано нас оставил, Так рано в вечность отошел? |
Чому так рано нас залишив, Так рано в вічність відійшов? |
| Прости! Ещё увидимся опять с тобой. |
Пробач! Ще побачимось знову з тобою. |
| Лежал бы ты — читал бы я. | Лежав би ти — читав би я. |
| Какая шутка — наша жизнь земная! Так думал я. Теперь я это знаю. |
Яким же жартом є наше земне життя! Так думав я. Тепер же — я це знаю. |
| Вечно будет о тебе слеза матери, Грусть отца, одиночество брата, Скорбь бабушки и дедушки. |
Вічно буде про тебе сльоза матері, Смуток батька, самотність брата, Скорбота бабусі й дідуся. |
| Великой скорби не измерить, Слезами горю не помочь. |
Великої скорботи не виміряти, Слізьми горю не зарадити. |
| Вечная память о тебе в сердцах родных. | Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних. |
| Любим тебя, гордимся тобой, И в памяти нашей всегда ты живой. |
Любимо тебе, пишаємся тобою, І в пам’яті нашій завжди ти живий. |
| Как капли росы на розах, На щеках моих слезы. Спи спокойно, милый сын, Все тебя мы любим, Помним и скорбим. |
Як на трояндах краплі роси, На щоках моїх краплі сльози. Спи спокійно, милий син, Всі тебе ми любимо, Пам’ятаєм і скорбим. |
| Опустела без тебя земля. | Спорожніла без тебе земля. |
| Был праведен и непорочен и ходил пред Богом! | Був праведний і непорочний і ходив перед Богом! |
| Да воздаст Господь за дело твое, И да будет тебе полная награда от Господа Бога, К которому ты пришел, чтобы успокоиться под Его крылами! |
І віддячить Господь за справу твою, І буде тобі повна нагорода від Господа Бога, До якого ти прийшов, щоб заспокоїтись під Його крилами! |
| Что это за памятник, который я вижу? Это могила человека Божия! |
Що це за пам’ятник, котрий я зараз бачу? Це могила людини Божої! |
| Умер он в доброй старости, Насыщенный жизнию, Богатством и славою… |
Помер він у добрій старості, Насичений життям, Багатством і славою… |
| Жизнь моя — дуновение! | Життя моє — подих! |
| В вечной памяти будеть праведник; Не убоится худой молвы! |
У вічній пам’яті праведний буде; Не боїться він звістки лихої! |
| Вернуть нельзя, Забыть невозможно. |
Повернути не можна, Забути неможливо. |
| Вот и ВСЁ. | От і ВСЕ. |
| И скучно, и грустно, И не кому руку подать. |
І нудно, і сумно, І нема кому руки подати. |
| Слова и слезы бессильны передать, Всю глубину нашего горя. |
Слова і сльози неспроможні передати Всю глибину нашого горя. |
| Ты всегда в памяти нашей. | Ти завжди в пам’яті нашій. |
| Любимый человек не умирает, Он с нами просто жить перестает. |
Кохана людина не вмирає, Вона з нами просто жити перестає. |
| Как рано ты ушел, родной, Оставив нам печаль и боль. |
Як рано ти пішов, рідний, Залишивши нам сум і біль. |
| Ты память счастья, Что умчалось прочь. |
Ти пам’ять щастя, Що помчалось геть. |
| Земной путь краток, Память вечна. |
Земний шлях короткий, Пам’ять вічна. |
| Тому, кто дорог был при жизни. От тех, кто любит и скорбит. Нет таких слов, чтобы выразить Всю боль и скорбь души нашей. |
Тому, хто дорогим був при житті, Від тих, хто любить і скорбить. Немає таких слів, щоб виразити Весь біль і скорботу душі нашої. |
| Тепло души твоей осталось вместе с нами. И сердцу больно, И горю нет конца. |
Тепло душі твоєї залишилось разом з нами. І серцю боляче, I горю немає кінця. |
| Любим тебя, и в памяти нашей всегда ты жива. В сердцах людей, оставив след, Память о тебе вечно жива. |
Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти жива. У серцях людей, залишивши слід, Пам’ять про тебе вічно жива. |
| Что можно выразить словами, Коль сердце онемело? Ты, Господи содеял, Что угодно тебе. |
Що можна виразити словами, Якщо серце оніміло? Ти, Господи вчинив, Що завгодно тобі. |
| Любящие тебя | Люблячі тебе |
| В руки твои Господи Предаю дух мой. |
В руки твої, Господи, Віддаю дух мій. |
| Дорогой, милой маме. Да будет воля твоя. | Дорогій, милій мамі. І буде воля твоя. |